Австрійський варіант німецької мови

Незважаючи на складність, німецька мова досить поширена у деяких регіонах. В Австрії вона вважається офіційною і більшість населення розмовляє саме на неї. Хоча слід зазначити, що австрійська німецька має численні відмінності від той, якою розмовляють у Німеччині. Безперечно, якщо жителі цих країн зустрінуться, то вони зможуть зрозуміти один одного.

Ключові відмінності в граматиці та вимові

Сьогодні австрійська німецька – це окрема мова від традиційної. Існують навіть складені словники для неї.

Розглянемо головні відмінності у цих двох гілках однієї німецької:

• У вимові німецька мова досить груба і різка, на противагу австрійській – м’якій і більш милозвучній.
• В складних австрійських словах літера S може з’являтися та зникати зовсім за іншими правилами, ніж це передбачено у німецькій граматиці.
• Австрійська має більше запозичень із європейських мов, ніж німецька. Остання більш автентична. Наприклад, з італійської з’явилися такі слова як das Karfiol – цвітна капуста, die Marille – абрикоси.
• Також вирізняється читання закінчення -ig. У австрійському воно звучить як [-ik], а німецькому – [ic].

Окремо можна відзначити відмінність віденського діалекту від німецької мови, незважаючи на її безперечний вплив навіть сьогодні. Додатково є відмінності від інших діалектів. Розглянемо основні особливості:

• У Відні голосна „a“ не вимовляється як „å“ або „o“, що характерно для баварських діалектів. А слова часто вимовляються так, як вони написані. Це яскраво видно у таких словах як «mich» чи «dich».
• Віденському діалекту властиво проковтування закінчень, а також скорочення слів. У німецькій така практика відсутня.
• У столиці Австрії нечасто використовують займенник Sie, що перекладається як Ви. Більш популярна форма в давальному відмінку “Ihnen”, що означає: “Вам” або “Вас”.
• У Відні дифтонги «ei» та «ai» не промовляються окремо, а під час читання трансформуються в одну літеру «a».

Як можна побачити, кожна мова, що навіть має одне коріння, в процесі розвитку трансформується та набуває власних унікальних ноток. Це збільшує навантаження на учнів, але робить процес більш цікавим.